АНАЛІЗ ДОСВІДУ ФОРМУВАННЯ ВІЙСЬКОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА ЩОДО ПРОХОДЖЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ У ЗБРОЙНИХ СИЛАХ ІЗРАЇЛЮ
DOI:
https://doi.org/10.17721/2519-481X/2025/88-10Ключові слова:
військове законодавство, військова служба, мобілізація, резерв, соціальні гарантії, sunset-клаузи, альтернативна служба, парламентський контроль, ЦАХАЛ, військова юстиція, Україна, порівняльний аналізАнотація
У статті здійснено комплексний аналіз досвіду формування військового законодавства Ізраїлю щодо проходження військової служби, для виявлення його потенційної прикладної цінності для реформування відповідної нормативно-правової бази в Україні. На основі міждисциплінарного підходу, з використанням методів порівняльно-правового аналізу, нормативного моделювання та структурної оцінки оборонного законодавства, охарактеризовано ключові засади кадрової політики Армії оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ), зокрема щодо загального призову, резервної служби, соціальних компенсаторів, гендерної інтеграції, судового та парламентського контролю. Проаналізовано чинне ізраїльське законодавство у сфері військової служби, зокрема Закон про службу в ЦАХАЛ, поправки 2024-2025 рр. до нього, судову практику Верховного суду Ізраїлю та рішення Кнесету щодо подовження строків служби і посилення резервної участі. Узагальнено практичні кейси: запуск спеціалізованих підрозділів для релігійних груп, механізм компенсацій втрати доходу, впровадження цифрових реєстрів навичок резервістів, а також автоматизоване відшкодування з боку Національного інституту страхування. Показано ефективність правових інструментів, спрямованих на збереження мобілізаційної стійкості та суспільної легітимності служби в умовах тривалого збройного конфлікту. Проведено порівняльний аналіз українського та ізраїльського військового законодавства, виявлено нормативні прогалини у вітчизняному регулюванні, зокрема: відсутність консолідованого рамкового закону, чітких строків служби для мобілізованих, стабільної системи пільг для резервістів, механізму альтернативної служби у воєнний період та незалежного органу правового нагляду. На основі дослідження сформульовано висновок про доцільність адаптації ключових елементів ізраїльської моделі − цифрових платформ, соціальних гарантій, подвійного парламентсько-судового контролю та стандартів гендерної інтеграції. Стаття доводить, що ізраїльський досвід у сфері військового законодавства демонструє високий рівень нормативної гнучкості, оперативної адаптації до змін безпекового середовища, балансу між загальним обов’язком і соціальними компенсаціями, а також стійкості у політичних конфліктах. Українська модель може бути ефективно трансформована за умови уніфікації законодавства, впровадження стратегічного планування кадрової політики, інституційної послідовності та підвищення рівня демократичного контролю.